05 березня 2024
На початку березня відзначається День обізнаності про самоушкодження. Його головна мета – привернути увагу до проблеми аутоагресії, сприяти розумінню та співчуттю до людей, які мають прояви такої поведінки, та спонукати їх звертатися за допомогою.
Самоушкоджувальна поведінка (cелфхарм, self-harm) – будь-яка поведінка, під час якої людина завдає собі шкоди, намагаючись впоратися зі складними емоціями, переживаннями та спогадами.
Важливим також є той факт, що більшість людей, які вчиняють такі дії, не хочуть та не планують завдати собі смертельної шкоди. Однак, не варто недооцінювати небезпеку від таких дій, адже самоушкодження може призвести й до суїцидальної поведінки.
Найчастіше така поведінка проявляється у вигляді завдання собі порізів, опіків, несуїцидальних самоушкоджень, наприклад:
– нанесення собі порізів гострими предметами
– проколювання шкіри
– нанесення собі ударів або навмисне вдаряння об щось
– припалювання себе сигаретами, сірниками чи свічкою
– нанесення собі синців, завдання вивихів чи переломів
– видирання волосся
– укуси
Чому люди завдають собі шкоди
Зазвичай така поведінка пов’язана зі стресом,тривогою, депресією, коли вони стають для людини нестерпними. Багато людей здатні подолати напругу, розмовляючи з близькими. Утім, деякі люди не можуть впоратися з почуттями та переживаннями, які їх переповнюють, тому наносять собі шкоду, щоби впоратися з напругою всередині.
Що може викликати самоушкоджувальну поведінку
– раптові несподівані зміни у житті, зокрема смерть близької людини, розлучення батьків, перехід в іншу школу
– стрес, повʼязаний з навчанням, відчуттям надмірного навантаження, страху помилитися
– якщо людина стала свідком або зазнавала насильства у школі, вдома чи у стосунках тощо
– якщо людина стала свідком чи пережила важкий стрес або травматичні події
– відчуття ізольованості, провини
– бажання привернути увагу до своїх переживань
– самопокарання
– для емоційної саморегуляції, зниження емоційної напруги
– вираження злості
– низька самооцінка або проблеми зі сприйняттям свого тіла
– жорстокість між однолітками
Деякі люди описують самоушкодження як спосіб:
- виразити те, що важко передати словами
- перетворити невидимі думки чи почуття на щось видиме
- змінити емоційний біль на фізичний
- зменшити непереборні емоційні почуття або думки
- отримати відчуття певного контролю
- покарати себе за свої почуття і переживання
- змусити себе відчувати хоч щось (через відчуття пустоти всередині)
- показати, що вони потребують допомоги
Після самоушкодження людина може мати відчуття короткочасної свободи та вивільнення від складних емоційних переживань. Але причина цих переживань та страждань не зникає і така поведінка повторюється знову. Водночас, у деяких людей самоушкодження також може викликати ще важчі емоції та погіршити самопочуття.
Хто зазвичай завдає собі самоушкодження
Самоушкоджувальна поведінка характерна для людей різного віку, зокрема, поширеність серед підлітків становить 18%. Хоча шкоду наносять собі переважно жінки, все ж завершені самогубства поширеніші серед чоловіків.
Які фактори ризику виникнення самоушкоджувальної поведінки
– психічні захворювання (депресія, тривога, межові розлади особистості, розлади харчової поведінки)
– молода людина без піклування батьків чи опікунів
– вразливі групи населення, які зазнають дискримінації (ЛГБТ, ВІЛ-позитивні, біженці, мігранти, увʼязнені тощо)
– загибель близьких людей через самогубство
На що потрібно звернути увагу, якщо запідозрено самоушкоджувальну поведінку
– наявність шрамів
– носіння одягу з довгими рукавами, навіть у спекотну погоду
– розмови про відчуття самообезцінення та безпомічності
– свіжі порізи, синці, сліди опіків
– часті повідомлення про випадкові поранення
– емоційна нестабільність та непередбачуваність
ЦГЗ наголошує, що важливо не засуджувати та не боятися такої поведінки, якщо помітили її у близької людини. Намагайтеся всіляко її підтримати. Не бійтеся спробувати поговорити з нею про її переживання. Дайте зрозуміти, що ви хочете допомогти і підтримати.
Що робити у випадку проявів такої поведінки:
- Якщо ви доросла людина, то у разі появи у вас самоушкоджувальної поведінки, зверніться за допомогою до сімейного лікаря або до фахівця з психічної допомоги.
- Якщо ви неповнолітній – попросіть допомоги у батьків чи дорослих, яким ви довіряєте.
- Якщо ви спеціаліст (сімейний лікар, соціальний працівник, педагог, священник або інший представник допомагаючих професій) ви можете розповісти батькам та дітям/підліткам про самоушкоджувальну поведінку та допомогти з плануванням надання підтримки.
#висловлюйдумки